Булінг у школі: все, що варто знати

Булінг – це травля, цькування, переслідування однієї людиною іншою або групою людей.

Випадки насилля серед учнів завжди були частиною школи, однак, останнім часом ця  проблема стає все помітнішою, яскраво вираженою. Як правило, батьки і вчителі втручаються і відреаговують на ситуації з проявами фізичного насилля. А існує ще таке поняття як «психологічне насилля». Це образи, обзивання, приниження, знецінення, погрози, шантаж, плітки, розповсюдження інформації особистого характеру. Болючими є також висміювання, іронія, сарказм, злі жарти.

Прояви психологічного насилля в учнівських колективах можна спостерігати з молодшого віку. Та якщо малі діти діють в більшій мірі неусвідомлено, спонтанно, імпульсивно, то з віком цей вид насилля стає все більш усвідомленим та витонченішим.

Будь-які форми насилля, як фізичні, так і психологічні, яскраво відображає модель «трикутник Карпмана».

 

Переслідувач

 

 

Картинки по запросу Трикутник Карпмана

 

 

 

 

 

Жертва

Рятівник/Свідок

Ця модель містить три ролі, три позиції: «переслідувач», «жертва» і «рятівник» чи «свідки». У цей трикутник може бути заключено як двоє, троє людей, так і малі чи великі групи людей.

Варто зазначити, що ця модель існує не тільки у середовищі дітей, у світі дорослих людей вона проявляється широкомасштабно. Найчастіше це можна бачити у батьківсько-дитячих стосунках, у партнерській взаємодії, у компаніях, колективах, організаціях.

Які категорії дітей займають ту чи іншу позицію?

«Жертвами» найчастіше стають ті учні, які певним чином відрізняються від інших:

  • Зовнішністю (особливостями зовнішнього вигляду, тілобудови, неохайно одягнуті, з неприємним запахом брудного одягу чи тіла);
  • Поведінковими проявами (ті діти, які не вміють постояти за себе, надто стримані, сором’язливі, невпевнені в собі, дуже ранимі і чутливі).

В ролі «переслідувачів» опиняються…

  • Діти з переважаючим холеричним типом темпераменту, з занадто збудливою нервовою системою, які є нестриманими у своїх словах та діях;
  • Діти з високим рівнем емоційної напруги, які схильні «вихлюпувати» її назовні неконструктивним способом;
  • Також у цій позиції можуть виступати і діти популярні серед однолітків, з високим статусом і розвинутими навиками спілкування, але які намагаються  самоствердитись за рахунок приниження інших.

«Рятівниками» виступають діти, які співчувають «жертвам» і намагаються захистити чи допомогти їм.

А серед «свідків» опиняються учні, яких не дуже зачіпає те, що відбувається, або діти, які, хоч і співпереживають, але бояться відкрито стати на захист того, кого ображають.

Корінь цієї проблеми у тому, що і в однієї категорії дітей («жертви»), так і в іншої («переслідувачі») наявні проблеми психологічного характеру: якісь дуже важливі та значимі потреби цих дітей залишаються  незадоволеними так і в тій мірі, як їм потрібно. Як правило, це дитяча потреба у прийнятті, розумінні та увазі з боку значимих людей.

Найбільше дана незадоволена потреба позначається на самооцінці дитини: у неї недостатньо сформоване почуття власної цінності та самоповаги. Як наслідок…

«Переслідувачі» компенсують цей дефіцит, займаючи зверхню позицію стосовно інших.

«Жертви» не мають такої сміливості, у них переважає страх і тривога, тому вони так легко стають легкою здобиччю для «переслідувачів».

 

 

Позиція «жертва»

Цю позицію, навпаки, підсилюють надто жорсткі правила, обмеження або надмірна опіка і тоді діти не мають навиків, щоб відстояти, захистити себе.

Корекція:

Ослаблення рамок, надання можливостей для ініціативи, самостійних рішень, вибору дітей. Вчити озвучувати свої потреби, висловлювати свою думку + любов, прийняття, увага, підтримка.

Позиція «переслідувач»

Фактором, який підсилює дану позицію, є недостатньо чіткі і зрозумілі рамки, а є багато дозволів.

Корекція:

Встановлення розумних правил, обмежень + любов, прийняття, увага, підтримка.

Ці моменти можуть підсилюватись чи усугублятись тим, яку позицію займають батьки по відношенню до дитини.

Якщо дорослими (батьками, педагогами) не будуть враховуватись важливі дитячі потреби, тоді прийдеться стикатись із наслідками.

А наслідки завжди є:

  • Такі діти мають труднощі у контактах з іншими людьми;
  • Проживають цілий спектр негативних емоцій та почуттів;
  • Проявляють замкнутість, відсутність довіри, негативізм;
  • Психосоматичні прояви.

Рекомендації батькам, чиї діти знаходяться у позиції «переслідувачів»:

  • Якщо Вам говорять чи скаржаться на те, що Ваша дитина ображає інших, у Вас може виникнути бажання покарати дитину. Не варто цього робити, тому, що це ще більше озлобить дитину, викличе прояв протесту. Покарання не виправляє поганої поведінки, а усугубляє її та знищує довіру між дитиною і дорослим.
  • Не варто також соромити чи викликати почуття провини;
  • Важливо розпитувати про почуття дитини, про мотиви, які нею рухали, з’ясувати, яка потреба штовхає дитину на такі дії.
  • Спробуйте показати сину чи доньці, що не відштовхуєте його/її, а приймаєте таким/такою як він/вона є, з усіма недоліками, помилками, слабкостями.

Рекомендації батькам, чиї діти знаходяться у позиції «жертви»:

  • Бути уважнішими до емоційного стану дитини, помічати найменші прояви суму, тривоги, безпричинних сліз, поганий сон, скарги, що не хоче іти до школи;
  • Більше цікавитись не тільки успіхами дітей, але й їхнім станом, переживаннями, більше розмовляти, підтримувати, проявляти любов через слова, дотики;
  • Заохочувати їх не замовчувати ситуації цькування, а говорити Вам, класним керівникам, психологу, соціальному педагогу.

 

  •  

 

  •  

 

  •  
Категорія: Психологічна служба | Додав: uchyllitvin (2020-12-11)
Переглядів: 75 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar